Усі статті

ОРГАНІЗАЦІЯ ТРЕНІНГОВИХ ЗАНЯТЬ ПІД ЧАС ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Скaсків Гaннa Михaйлівнa

Активне впровадження дистанційного навчання ставить нові вимоги до форм організації освітнього процесу, багато педагогів потребують впровадження інноваційних технологій у викладанні фахових дисциплін, які б забезпечили можливість змінити ставлення до навчання усіх його учасників. Викладачі та студенти кафедри інформатики та методики її навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка практикують проведення окремих занять у формі тренінгів, також розроблено та впроваджено в практику впродовж кількох років курси начальних дисциплін, що проводяться тижневими тренінговими заняттями як у форматі онлайн, так і офлайн. Студенти стають активними учасниками та співорганізаторами кожного окремого заняття, постійно знаходиться у центрі процесу навчання, спонукають один одного та тренера до активної діяльності, заохочують до креативності. За останнє десятиріччя тренінгові заняття стали невід’ємною складовою інноваційних технологій навчання. Спільна діяльність учасників під час тренінгу поєднує дві основні складові — це контент і процес. До змісту тренінгу відносять тематику, яка аналізується під час роботи, а до процесу — способи взаємодії учасників тренінгу, психологічну атмосферу, розподіл ролей та способи взаємовпливу. Ефективність тренінгового заняття залежить від способів організації навчання та форм роботи, на сьогодні до основних дослідники визначають такі: міні-лекція, робота у міні-групах, диспути, кейсметод, метод проєктів [1].


СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ

Новицька Тетяна Леонідівна, Новицький Сергій Вадимович

Набуття знань є одним з головних етапів розвитку особистості, а ефективне використання цих знань є найважливішим стратегічним чинником розвитку всього суспільства. Останнім часом із-за пандемії COVID-19 докорінно змінюються методи навчання та викладання, технології отримання освітніх послуг. Прискорились процеси цифрової трансформації суспільного розвитку, у тому числі в освітній сфері. Тому актуальним є дослідження нових форм, методів та технологій здобування освіти із розвитком цифрової трансформації. За розумінням в цифрова трансформація (Digital transformation), передбачає організаційні чи суспільні зміни на основі впровадження цифрових технологій в усі аспекти взаємодії з людиною [1]. У цифрові трансформації – це спричинені використанням цифрових технологій зміни в природі людини, її мисленні, життєдіяльності та управлінні [2]. Останнім часом освітні форми, методи та технології значно змінюються у бік з використанням цифрових технологій. Відбувається освітній процес на цифрових платформах та так званому у форматі цифрового спілкування.


ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: НАУКОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА МЕТРИКИ

Іванова Світлана Миколаївна, Кільченко Алла Віленівна

Останнім часом в Україні, як і у всьому світі, все більше уваги приділяється питанням результативності науково-педагогічної діяльності, розробляються критерії оцінювання та показники, що демонструють, як працюють окремі вчені, викладачі та колективи, підрозділи, наукові установи та виші, а також країна в цілому. Виділяються два напрями оцінювання результативності наукової діяльності, які в реаліях сьогодення активно обговорюються науковою спільнотою. Один з них спирається на статистичний аналіз даних про наукові статті, описані в бібліометричних базах даних. Інший напрям засновано на застосуванні експертних технологій. Розглянемо основні наукометричні показники та метрики для вирішення цієї проблеми, Наукометрія, тобто наукова дисципліна, присвячена кількісним вимірам в галузі науки, у своїх основних рисах розроблена ще в 1960-х роках [1]. Розвиток інформаційно-цифрових технологій призвів до створення бібліометричних баз даних за науковими публікаціями, на основі яких для окремих учених, підрозділів і організацій підраховують кількісні показники – кількість публікацій, включених в конкретну базу даних, їх цитованість (в інших публікаціях, включених в дану базу) та ін.


ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ПРИ ВИКЛАДАННІ ДИСЦИПЛІНИ «ЛОГІКА» СТУДЕНТАМ ЮРИДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Ковальчук Ольга Ярославівна, Іваницький Роман Іванович

COVID-19 став надзвичайно складним випробуванням для університетів, які змушені тривалий час працювати в on-line режимі. Дистанційне навчання висуває нові вимоги до викладачів та студентів, які постійно балансують між викладанням чи навчанням та особистим життям в умовах постійної невизначеності. Це перш за все виклик спроможності освітян ефективно впроваджувати технологічні інновації в освітній процес, які будуть актуальними і в постпандемічний період. Інновації стосуються в першу чергу більш масштабного впровадження цифрових ресурсів у навчальний процес та більш творчих методів оцінювання знань. Студентів потрібно сприймати як партнерів викладачів, стимулювати їх активність у навчанні та забезпечувати дієвий зворотний зв’язок [3]. Освітні Інтернет-технології надають викладачеві додаткові можливості адаптувати навчальний процес до специфіки викладання конкретної дисципліни. Навчити студентів аналізувати, критично та логічно правильно мислити, аргументувати, послідовно викладати знання, давати власну оцінку та формулювати власні судження, приймати оптимальні рішення в умовах невизначеності та неповноти даних, досягати компромісу та консенсусу, розв’язувати проблеми юридичного спрямування – основна мета викладання дисципліни «Логіка» студентам юридичних спеціальностей.


ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ У ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ОНЛАЙН ЗАНЯТЬ

Литвин Любов Мирославівна

Пандемія COVID-19 вплинула на усі сфери життя суспільства. Усі ми опинилися перед новими викликами, але з іншого боку – і перед новими можливостями. І головним питанням для усіх постало «Як адаптуватися та ефективно продовжувати свою діяльність у новій реальності?» Однією з перших зазнала змін освіта. Процес навчання перейшов у формат дистанційної освіти чи з використанням технологій дистанційного навчання. Викладачі задля налагодження освітнього процесу в надкороткі строки опанували онлайн-сервіси та освітні платформи і залучили їх до організації навчання. Лідером серед засобів для організації дистанційного та змішаного навчання у закладах вищої освіти є платформа Moodle, яка успішно застосовується в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. З власного досвіду роботи хочу зазначити, що сучасне навчання слід організовувати як за допомогою традиційних методів навчання, так і за допомогою інтерактивних та хмарних технологій. Важливою складовою ефективного використання електронних ресурсів для організації роботи на занятті є вміння підбирати інструменти та створювати контент.


ІНТЕГРАЦІЯ ІТ-ТЕХНОЛОГІЙ З ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ ВИКЛАДАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Македон Геннадій Петрович

Дослідження новітніх освітніх ІТ-технологій, а саме – дистанційне електронне навчання як складова системи модернізації освітніх програм вищих навчальних закладів і використання міжнародного освітнього досвіду під час викладання дисциплін економічного спрямування – достатньо складний процес. Втім найбільші труднощі виникають у сегменті набуття професійних компетенцій, навичок сприйняття і подання різнопланової економічної інформації в одному вигляді — у комп’ютерному варіанті і дистанційно, особливо з урахуванням нинішніх реалій пандемії covid-19. Формування об’єктивних знань і напрацювання високих професійних компетенцій, які мають формуватися ще на етапі навчання в вищому навчальному закладі – провідне завдання сучасної вищої освіти України. Робота з досягнення даної мети може рухатися у різних напрямах і з використання різних підходів [1]. І один із таких підходів — інтеграція ІТ в економічні дисципліни. Інформаційні технології, введені до навчального процесу в економічному вищому закладі освіти дозволяють опанувати новітніми бухгалтерськими, логістичними, маркетинговими та іншими програмами, за допомогою яких підвищується швидкість і якість розрахунків та ін.


ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

Морська Наталія Львівна

Використання інформаційних технологій не є новим явищем в освіті. Їх впровадження пропагується уже понад десяток років. Але активізувати цей процес заставили умови сучасного життя і суспільні метаморфози. Пандемія COVID-19 різко продиктувала нові правила суспільного буття і зумовила глобальні трансформації в освіті. Швидкий перехід на дистанційне навчання спонукав до стрімкого застосування інформаційних технологій, які стали тим «рятувальним засобом», що допомогли сьогочасній освіті не втрачати важливість та ефективність. У таких умовах актуалізувалось питання використання інформаційних технологій у процесі викладання суспільних та гуманітарних дисциплін, що визначає і мету даного дослідження. Гуманітарні дисципліни – це галузі знань, де основним об’єктом дослідження постає людина як багатогранна істота – духовна, моральна, культурна. До циклу суспільних дисциплін відносять галузі знань, де основним об’єктом постає суспільство та його різні сфери й елементи, у яких ключовим сущим є також людина. Відповідно, до дисциплін суспільно-гуманітарного циклу відносять філософію, соціологію, етику, естетику, економічну теорію, правознавство, релігієзнавство, політологію, історію, етнологію, археологію, культурологію, краєзнавство та ін.


ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ АСТРОНОМІЧНИХ САЙТІВ ТА ПРОГРАМ З В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Мохун Сергій Володимирович, Федчишин Ольга Михайлівна

Астрономічні знання є чи не найважливішими для формування наукової картини світу. Астрономія як наука дозволила відкрити багато фізичних законів, які базуються на спостереженні конкретних небесних тіл. У свою чергу, неможливо розповісти, де ці тіла перебувають, без зв'язку з географією, без знань основ сферичної астрономії і систем астрономічних координат, а також сузір'їв. Тому астрономія – це міждисциплінарна наука, яка дозволяє інтегрувати знання, отримані при вивченні математики, фізики, хімії, біології, географії, інформатики. Пандемія COVID-19 зумовила і продовжує викликати безліч соціальних змін і трансформацій. Обговорюючи їх, перш за все мають на увазі негативні економічні наслідки, проблеми системи охорони здоров’я і медицини, проблеми психологічного характеру, які породжуються різким обмеженням соціальних контактів. Меншою мірою, але достатньо помітно обговорюються питання освіти, передусім під кутом її переходу у дистанційний формат і виникаючих у зв’язку із цим проблем у батьків, учнів, студентів, викладачів [3].


ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ АГРОІНЖЕНЕРІВ ЗА УМОВ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Пришляк Віктор Миколайович

Пандемія, що викликана коронавірусом COVID-19, призвела до запровадження у закладах вищої освіти (ЗВО) карантину, змусивши освітню спільноту пристосовуватись до нових, не достатньо вивчених та науково обґрунтованих педагогічних умов надання освітніх послуг; в результаті чого змінилося життя всіх людей, у тому числі науково-педагогічних працівників і студентів. Варто зазначити, що деякі дидактично-методологічні та організаційні навички підготовки майбутніх фахівців агропромислового виробництва, уже були (чи могли бути) певною мірою наближенні до даних умов дистанційного навчання, навіть якщо взяти до уваги, наприклад, навчання студентів заочної форми навчання, проведення вебінарів тощо. Під час дистанційного навчання зростає роль розвитку умінь і навичок самостійної роботи студентів. Все це зобов’язує нас – викладачів ЗВО розробити та прийняти нові правила організації навчального процесу, а також методики проведення лекційних, лабораторно-практичних занять, курсового проектування, наукової діяльності студентів та ін.


ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИКИ

Снігур Лілія Іванівна, Федчишин Ольга Михайлівна

Швидкий розвиток суспільства та його інформатизація надали значний поштовх для нових можливостей використання інформаційно- комунікаційних технологій у навчальному процесі, який вимагає від вчителів їх правильного застосування. Використання цифрових технологій в освіті забезпечує ефективне здійснення освітнього процесу на всіх його рівнях і формування професійних компетентностей майбутніх фахівців. Цифрова компетентність є однією з важливих складових професійної компетентності майбутніх вчителів. Вона забезпечує формування вмінь систематично та логічно використовувати інформаційні технології, а також допомагає стати успішним в інформаційному просторі. Розвиток цифрової компетентності вчителя є одним із ключових питань освіти, що пов’язані з викликами сучасного інформаційного суспільства та швидкоплинними технічними й технологічними процесами. Аналіз останніх досліджень. Формування інформаційної культури у суб’єктів навчання розглянуто в наукових працях О. Гончарова, І. Вєтрова, А. Вітухновська, С. Малярчук, О. Ракітіна, А. Ясінський та ін.; проблему формування окремих компонентів інформаційної культури майбутніх учителів розлядали В. Гриценко, Л. Коношевський, І. Пустиннікова, А. Столяровська, С. Сисоєва та ін., зокрема, у майбутніх вчителів фізики – П. Атаманчук, Т. Гордієнко, В. Заболотний, В. Сергієнко, В. Шарко; Р. Гуревич, А. Гуржій, М. Жалдак, Н. Морзе, О. Спірін, В. Биков у наукових доробках висвітлюють сутність та структуру цифрової компетентності й цифрової культури майбутніх учителів [1].