Традиційні підходи до юридичної освіти, орієнтовані переважно на засвоєння нормативного матеріалу, виявляються недостатньо ефективними для формування логіко-правового мислення майбутніх правників. Студенти часто демонструють труднощі в аналізі складних правових ситуацій, встановленні причинно-наслідкових зв’язків між юридичними фактами та побудові логічно узгоджених правових конструкцій. Це зумовлює необхідність пошуку інноваційних підходів до організації навчального процесу, спрямованих на розвиток логічного мислення студентів-правників. Інтерактивні технології навчання, які полягають в активній взаємодії учасників освітнього процесу та моделювання реальних професійних ситуацій, відкривають нові перспективи у формуванні логіко-правових компетентностей майбутніх юристів. Вони дозволяють подолати розрив між теоретичними знаннями та практичними навичками, створюють умови для активного конструювання знань та розвитку критичного мислення.
Сучасна освіта потребує інноваційних підходів до навчання, які б сприяли не лише засвоєнню знань, а й розвитку критичного мислення, творчих здібностей та практичних навичок учнів. Одним із таких підходів є проектна діяльність, яка дозволяє інтегрувати теоретичні знання з їх практичним застосуванням. У контексті вивчення математики проектна діяльність набуває особливого значення, адже ця дисципліна часто сприймається як абстрактна і відірвана від реального життя. Метою даної роботи є аналіз можливостей використання проектної діяльності як інструменту поглибленого вивчення математики, визначення її переваг та особливостей упровадження в освітній процес.
У сучасному світі освіта потребує пошуків і застосування нових методів навчання, які сприятимуть кращому розвитку не тільки теоретичного матеріалу, а й для здобуття практичних навичок студентом. З огляду на події в Україні останніх кількох років була впроваджена та широко розвинена дистанційна форма навчання. Для багатьох професій дуже важливим є набуття та відпрацювання практичних навичок, що в умовах дистанційного навчання майже неможливо зробити. Одним з найкращих інноваційних рішень, які зможуть розв’язати цю проблему, є гейміфікація навчального процесу, а саме використання ігор-симуляторів [1].
На сьогоднішній день теорія графів знаходить застосування в багатьох задачах практичного змісту: при розв’язуванні транспортних задач, в програмуванні і теорії ігор, при побудові схем. У сучасному суспільстві ця теорія використовується і в таких науках, як лінгвістика, психологія, соціологія, генетика, економіка. У шкільному курсі математики тема про графи відсутня. На жаль, багато школярів не мають уявлення про цю теорію і зустрічаються з нею вже у вищій школі. Насправді теорія графів доступна для вивчення навіть у 5-6 класах. Цей матеріал засвоюється з великою легкістю, так як основою теорії є малюнок і школярі можуть відразу запам’ятати принцип побудови графа для тієї чи іншої задачі.
The paper investigates the effectiveness of using computer mathematics tools in the process of studying differential equations in higher education institutions. Emphasis is placed on the role of computer modeling, visualization, and numerical problem solving as tools for improving the quality of students' mathematical training. Particular attention is paid to the Python programming language and its libraries (NumPy, SciPy, SymPy, Matplotlib), which provide broad opportunities for implementing mathematical models. In modern conditions of education development, the need for a deeper understanding of the subject material through active interaction with it comes to the fore. Studying the course of differential equations is traditionally associated with difficulties for students, because it often requires not only analytical abilities, but also spatial representation, modeling skills, and understanding of the applied essence of problems. In this context, the tools of computer mathematics play an important role: they make it possible to move from abstract reasoning to a visual computer experiment, thereby contributing to a deeper assimilation of the material.
У сучасному інформаційному суспільстві соціальні мережі стали невід'ємною частиною повсякденного життя мільйонів людей. Вони виконують не лише комунікативну функцію, а й дедалі більше використовуються як інструмент для отримання знань, розвитку навичок та особистісного зростання. Однак, попри потенціал неформальної освіти та саморозвитку, використання соціальних мереж у цьому контексті залишається недостатньо дослідженим і має як позитивні, так і негативні аспекти. Існує проблема відсутності чітко сформованих підходів до ефективного використання соціальних мереж у неформальній освіті, а також ризик споживання неякісного або недостовірного контенту. У зв’язку з цим постає потреба у вивченні ролі соціальних мереж у процесах неформального навчання, визначенні можливостей і обмежень їх використання як інструментів для саморозвитку особистості.
Якісне формування математичної компетентності у здобувачів освіти, як і імплементація в освітній процес компетентнісного підходу в цілому, зустріло ряд викликів та проблем, які пов’язані насамперед із адаптацією до нових нестандартних ситуацій, спричинених, зокрема, тривалими карантинними обмеженнями (пандемія COVID-19) та введенням воєнного стану у державі. Ці умови спонукали вітчизняну систему освіти перейти на технології дистанційного навчання, яке виявилося досить серйозним випробуванням для усіх учасників освітнього процесу, оскільки виникла потреба оновлення та адаптації всього спектру існуючих форм, засобів та методів навчання. Наступна проблема, з якою зіткнулися заклади фахової передвищої освіти – це великий відсоток вступників-учнів, у яких діагностовано низький рівень сформованих компетентностей, в тому числі і математичної компетентності. Про це також свідчать результати учасників тестування міжнародного дослідження якості освіти PISA, яке було проведено у 2018 та 2022 роках [2].
Швидкісний розвиток інформаційних технологій суттєво змінює способи навчання, зміст освітніх програм і педагогічні методики у сучасному освітньому середовищі. В умовах глобалізації, трансформація освіти актуалізує потребу не лише у професійних знаннях, а й у розвитку м’яких навичок (soft skills), які стають ключовим чинником успішної професійної реалізації на сучасному ринку праці [3. c. 269]. Важливо розвивати як професійні компетентності, безпосередньо пов’язані зі спеціальністю («hard skills»), так і універсальні навички («soft skills»), що є актуальними в будь-якій сфері діяльності. Сучасні роботодавці розраховують на те, що кандидат матиме безліч різноманітних вмінь: здатність креативно мислити й управляти часом, навички комунікації, критичного мислення, керування проєктами та ефективної роботи в команді.
У сучасному освітньому середовищі використання цифрових технологій стало невід’ємною частиною навчального процесу та адміністративної діяльності шкіл. Шкільні мережі забезпечують доступ до освітніх платформ, електронних журналів, баз даних учнів і вчителів, а також до мережевих ресурсів Інтернету. Проте, із зростанням цифровізації постає питання захисту інформаційної інфраструктури навчальних закладів від кіберзагроз, несанкціонованого доступу та витоків даних. Загрози, з якими стикаються шкільні мережі, включають вірусні атаки, фішинг, несанкціонований доступ, DDoS-атаки та внутрішні загрози через недостатню обізнаність користувачів щодо правил безпечного використання цифрових технологій. Це створює потребу у впровадженні комплексних безпекових рішень, які охоплюють як технічні, так і організаційні аспекти кіберзахисту.
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАД...
ВПРОВАДЖЕННЯ STEM-ОСВІТИ У ПОЧАТКОВІЙ...