Математика – один з основних предметів у сучасній українській школі, на нього відводиться значна кількість годин в межах усього періоду навчання, а математична компетентність визнана однією з ключових, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності. У Державному стандарті базової середньої освіти серед низки ціннісних орієнтирів, які формуються змістом усіх навчальних предметів, визначено активну громадянську позицію та патріотизм, любов до рідного краю. Формування національної ідентичності завжди відіграє вагому роль, а особливо – в умовах війни. Протистояння вимагає консолідації від суспільства, аби сформувати почуття «ми» та вдало зосередитись на спільній меті, вважаємо, що кожен навчальний предмет повинна максимум використовувати свій потенціал для цього.
Сучасні технології, що використовують штучний інтелект для генерації мультимедійних даних, відкривають нові горизонти в освітньому процесі, зокрема в таких дисциплінах, як інформатика. У зв’язку з інтенсивним розвитком цих технологій важливо обговорити можливості їх застосування у шкільній освіті. Технології генерації мультимедійних даних, як-от створення зображень, відео або анімацій на основі текстових описів, можуть значно полегшити процес навчання та зробити його цікавішим і захоплюючим. Однак виникає питання, як саме ці інструменти можна інтегрувати в курс інформатики та як вони впливають на навчальний процес — чи забезпечують глибоке розуміння матеріалу, зокрема абстрактних концепцій інформатики, які традиційно важко сприймаються здобувачами освіти.
Сучасне суспільство стикається зі значними викликами, які потребують від здобувачів освіти оволодіння новими знаннями, вміннями та навичками, які вони отримують під час навчання. Тому одним із пріоритетів освітнього процесу є реформування системи, орієнтованої на стимулювання пізнавальної активності школярів, яка передбачає стійку мотивацію до навчання, що виявляється у зацікавленості навчальним процесом, прагненні до знань, самостійності мислення, а також творчого підходу й ініціативності. Існують різні методи активізації пізнання залежно від виду та можливостей. Серед них неабияке значення в сучасних умовах займають методи, які спрямовані на використання інформаційних технологій: мультимедійні засоби інформації, комп’ютерні ігри, що дозволяють змістовніше застосовувати відповідний матеріал, програми-симулятори, що моделюють певні процеси тощо.
Сучасний етап розвитку суспільства потребує формування різнобічно розвиненої творчої особистості, яка здатна реалізувати власний потенціал у динамічних соціально-економічних умовах. Сьогодні швидкі темпи інформатизації суспільства надають широкі можливості використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у навчанні математики в основній школі. Важливу роль при цьому відіграють візуальні засоби навчання, котрі сприяють кращому засвоєнню математичної інформації особливо в основній школі [2]. Метод скрайбінгу (анг. scribing – малювати, креслити) є одним з ефективних способів візуалізації навчального матеріалу, що поєднує графічні образи, ключові слова та елементи сторітелінгу.
Вивчення астрономії традиційно пов’язане з необхідністю оперування абстрактними поняттями, розуміння складних тривимірних структур та динамічних процесів, що відбуваються у Всесвіті. Традиційні методи навчання, такі як лекції та розв’язування задач «на папері», часто виявляються недостатньо ефективними для глибокого засвоєння матеріалу та формування стійких навичок. У цьому контексті значну роль відіграє впровадження інформаційних технологій в освітній процес, зокрема використання інтерактивних комп’ютерних моделей. Інтерактивні комп’ютерні моделі надають унікальну можливість для візуалізації астрономічних явищ, дозволяючи здобувачам освіти досліджувати їх у динаміці, змінювати параметри та спостерігати за наслідками своїх дій. Це показано у роботах [1-3, 5].
Сучасна освіта знаходиться на порозі кардинальних змін, що обумовлені швидким проникненням цифрових технологій в освітній процес. Цифровізація освіти передбачає не лише використання інноваційних інструментів і платформ, але й трансформацію в освітній парадигмі, що зумовлені потребою в адаптації до нових реалій ринку праці та розвитку цифрових компетентностей у студентів і викладачів [1]. Основними напрямками застосування цифрових технологій в освіті є персоналізація освітнього процесу, дистанційне навчання і змішане навчання, гейміфікація та використання інтерактивних методів навчання, оцінювання знань та контроль успішності студентів [2].
Однією з інновацій, яка все активніше впроваджується в освітній процес є сервіси штучного інтелекту. Інтеграція штучного інтелекту в освіту пропонує такі переваги, як індивідуалізація навчання, створення нових методичних можливостей. З іншого боку, постає проблема дотримання принципів академічної доброчесності за умов як очного, так і особливо, дистанційного навчання, коли викладач не може перевірити автора створеної відповіді чи навчального контенту. Окремі аспекти використання штучного інтелекту на різних рівнях математичної освіти досліджувались у розвідках І.А. Акуленко і Н.А. Тарасенкової, І.П. Воротникової [1], М.В. Cтойки та Ю.В. Петечук [5], Т.Д. Лукашової і М.Г. Друшляк [3], M. Zreik а також групи авторів J.J. Slade, S.M. Byers, K.A. Becker-Blease, R.A.R. Gurung.
В контексті вікової психології, педагогіки та соціології серед дискурсу науковців та педагогів-практиків акцент робиться на тому, що формальна, неформальна та інформальна освіта дітей старшого дошкільного віку відіграє значущу роль у фізичному, інтелектуальному, психологічному, соціальному, а отже гармонійному розвитку особистості [1]. Низка вчених, серед яких О. Писарчук, В. Чайката, О. Чикурова, зауважують, що неформальна освіта сприяє розвитку у дітей дошкільного віку пізнавальної сфери, самостійності, ініціативності, відповідальності, креативності, навичок самостійного навчання [3, с. 120]. При цьому вчені наголошують на таких її характеристиках, як гнучкість та інклюзивність.
Сучасна система освіти зазнає суттєвих змін під впливом цифрових технологій, які стали невід’ємною складовою освітнього процесу, сприяючи новим підходам до здобуття, обробки та передачі знань. У зв’язку з цим, особливої актуальності набуває формування цифрової компетентності – інтегрованої характеристики особистості, що поєднує знання, навички та досвід, необхідні для ефективного, критичного та відповідального використання цифрових технологій у різних сферах життєдіяльності. Цифрова компетентність включає низку ключових компонентів: уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, здійснювати безпечну комунікацію і співпрацю в онлайн-середовищі, створювати та редагувати цифровий контент, розв’язувати завдання за допомогою цифрових інструментів і дотримуватись етичних норм у цифровому просторі [2; 3].
У сучасному суспільстві цифрові технології стають невід’ємною частиною повсякденного життя, навчання, працевлаштування та соціальної взаємодії. Це вимагає від кожної особи сформованих цифрових компетентностей. Особливо актуальною ця вимога є для учнів з особливими освітніми потребами (ООП), які часто стикаються з бар’єрами у доступі до якісної освіти та цифрових ресурсів. Незважаючи на активний розвиток інклюзивної освіти в Україні, на сьогодні залишається недостатньо опрацьованою методологія формування цифрової грамотності саме для учнів з особливими освітніми потребами [1]. Уроки інформатики, як один із ключових компонентів цифрового навчання, мають значний потенціал у подоланні цифрового розриву, однак вимагають адаптації змістового наповнення, форм і засобів навчання з урахуванням індивідуальних особливостей цієї категорії учнів.
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАД...
ВПРОВАДЖЕННЯ STEM-ОСВІТИ У ПОЧАТКОВІЙ...