Cultural tourism has long been a bridge between people and their heritage. However, traditional methods of cultural engagement often face limitations, such as geographical barriers and accessibility issues. The advent of digital technologies has opened new avenues for creating immersive and interactive cultural experiences. Digitalization not only enhances the accessibility of cultural sites but also ensures the preservation of intangible heritage for future generations. Here are some key aspects of realization such project with the support of DAAD in science education at Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University.
Сучасний освітній процес стикається з низкою викликів, зокрема низькою зацікавленістю учнів, обмеженими можливостями персоналізації навчального контенту, зростаючою потребою в дистанційному навчанні та недостатньою продуктивністю освітніх платформ. Традиційні методи навчання не завжди забезпечують належний рівень мотивації та ефективності засвоєння матеріалу, а існуючі онлайн-рішення часто не враховують індивідуальні потреби учнів. У зв’язку з цим виникає необхідність у використанні сучасних технологій, що дозволяють створювати адаптивні, масштабовані та інтерактивні освітні вебзастосунки. Фреймворк React, завдяки своїм ключовим особливостям, таким як компонентний підхід та Virtual DOM, є перспективним інструментом для розробки ефективних навчальних платформ, здатних покращити якість освіти та зробити процес навчання більш гнучким, цікавим і доступним [2].
У сучасному світі дедалі важливішим стає вміння працювати з великими обсягами інформації. Це стосується не лише бізнесу чи ІТ, а й освіти. Шкільна інформатика поступово переходить від простого вивчення офісних програм до роботи з реальними даними, аналізу та створення візуалізацій. Одним із сучасних інструментів, які можуть покращити навчальний процес, є інтерактивні аналітичні панелі (дашборди).
У сучасному світі візуальні технології відіграють ключову роль у сфері дизайну, архітектури та цифрового мистецтва. Зокрема, 3D-моделювання інтер’єрів стало невіддільною частиною як професійної діяльності дизайнерів, так і навчального процесу у вищих навчальних закладах. Однією з актуальних тенденцій у цій галузі є стилізація — процес надання моделі певного візуального стилю відповідно до художньої концепції, бренду або естетичних уподобань замовника. Методи та алгоритми стилізації, зокрема на основі параметричного моделювання, шаблонного підходу, а також із використанням інструментів штучного інтелекту, дозволяють значно підвищити ефективність роботи над 3D-проєктами. Вони забезпечують не лише візуальну привабливість, а й адаптивність інтер’єрів до різних потреб та контекстів.
На сучасному етапі розвитку освіти одне із найважливіших її завдань є формування цілеспрямованих, самостійних особистостей, які здатні навчатися та ефективно працювати впродовж усього життя. Учні мають великий пізнавальний потенціал і бажання вчитися нового. Тому, навчаючи школярів, вчителі повинні використовувати різноманітні засоби, які допоможуть підтримувати й розвивати їхню природну допитливість, виховувати інтерес, старанність та наполегливість. Новий державний стандарт визначає мету середньої освіти як «різнобічний розвиток, соціалізацію та виховання людини, яка усвідомлює себе громадянином України, й може жити в природній та цивілізованій взаємодії з суспільством» й має прагнення до самовдосконалення та навчання протягом усього життя, усвідомленого вибору життя реалізації й самовизначення, готовності до громадянської активності та праці» [3, с. 10]. Забезпечити реалізацію цієї мети допоможуть цифрові технології, зокрема комп’ютерне моделювання фізичних явищ та процесів.
Цифрові ідентифікатори стали невід’ємною частиною сучасного наукового середовища, забезпечуючи дослідникам видимість у науковому просторі. Особливої актуальності це питання набуває для молодих науковців, зокрема аспірантів, які тільки починають формувати свою академічну репутацію. Правильне використання таких інструментів як Google Scholar, ORCID, ResearcherID, ResearchGate надає можливість систематизувати наукові здобутки, забезпечити їх доступність для міжнародної наукової спільноти та сприяє налагодженню професійних контактів. У контексті інтеграції української науки до світового наукового простору, формування цифрової ідентичності дослідника стає не просто бажаним, а необхідним елементом академічної діяльності.
Ми живемо в світі технологій, що змінюються і розвиваються, роль яких постійно зростає. Технологічні інновації зачіпають практично всі сфери людської діяльності, а особливого значення і актуальності вони набувають в сфері освіти. Сучасне навчання неможливе без використання нових технологічних модифікацій. Серед найбільш популярних тенденцій в сучасних технологіях навчання лідируючі позиції займає доповнена реальність. «Системи доповненої, а також пов’язаної з нею віртуальної реальності стрімко входять в повсякденне життя не тільки вузьких спеціалістів але й кожної людини. Тому вміння створювати необхідний контент, орієнтуватися в засобах розробки та представлення AR на сьогоднішній день є затребуваним на ринку» [1].
У сучасних умовах стрімкого розвитку цифрових технологій особливої актуальності набуває впровадження інтерактивних методів навчання. Одним із найбільш ефективних підходів є використання ігрових навчальних застосунків, які поєднують у собі пізнавальні, навчальні, мотиваційні елементи. Серед цифрових інструментів для створення таких застосунків вирізняється середовище Unity, як потужна платформа, що дозволяє реалізовувати як прості, так і складні інтерактивні проєкти. Утім, проте при розробці навчальних ігор виникає низка специфічних завдань, пов’язаних не лише з технічною реалізацією, але й з педагогічною доцільністю, логікою ігрових сценаріїв, рівнем складності, адаптацією контенту до вікових особливостей здобувачів освіти [1].
Одним із ключових розділів шкільного курсу інформатики є навчання основ алгоритмізації та програмування. Сучасна тенденція полягає в переході до вивчення більш практичних і популярних мов програмування, зокрема Python, як першої мови замість традиційного Pascal [1]. Однак постає проблема: як ефективно навчати учнів програмувати на Python, враховуючи відсутність напрацьованих методик для шкіл (на відміну від Pascal) [1]. Брак методичного підґрунтя ускладнює роботу вчителя і вимагає пошуку нових підходів. Додатковим викликом є мотивація учнів та забезпечення практики. Традиційні уроки часто обмежуються теорією або простими вправами, що знижує інтерес школярів до програмування. Під час пандемії COVID-19 освітяни були змушені масово перейти на дистанційне навчання, що, з одного боку, поглибило проблеми контролю й взаємодії, а з іншого – стимулювало активне впровадження цифрових ресурсів в освітній процес [2].
Фізика – одна з важливих наук, яка допомагає пояснити багато явищ навколо нас. Вивчення фізики не обмежується лише теоретичними знаннями, а й передбачає вміння розв’язувати задачі, що тісно переплітаються з фізичними дослідами і експериментами. Експериментальні задачі в шкільному курсі фізики допомагають учням глибше зрозуміти закони природи, розвиваючи при цьому їх аналітичне мислення, покращуючи знання формул та навички роботи з обладнанням. Дослідження різних явищ за допомогою експериментів і правильно поставлених задач стимулює інтерес учнів до вивчення науки та робить навчання цікавим та захопливим. Такий підхід ще формує вміння працювати у команді, розвивати творче та критичне мислення.
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАД...
ВПРОВАДЖЕННЯ STEM-ОСВІТИ У ПОЧАТКОВІЙ...